Особливості оподаткування «театрального» роялті

Аватар пользователя Наталия Домот

У зв’язку з подіями, які нині відбуваються в галузі авторського права в Україні, і через те, що перед багатьма театрами стоїть завдання вибору рішення щодо подальшої співпраці стосовно нарахування роялті, варто розглянути ряд питань щодо оподаткування роялті і деякі ситуації, що виникають між правовласниками (або тими, хто їх представляє) та користувачами в галузі «великих форм».


Дану статтю автор пропонує поділити на три частини:

  1. Ситуації і варіанти для самих авторів.
  2. Можливі варіанти взаємовідносин між авторами і театрами.
  3. Основні аспекти роботи з іноземними авторами (або їхніми представниками).

 

 

 

Частина 1
Ситуація, коли український автор сам представляє свої інтереси
Перед автором стоїть завдання щодо того, що він сам буде перед усіма театрами себе представляти. Тоді він напряму підписуватиме угоди з цими театрами, однак, у нас існує унікальний документ щодо всіх податків, які діють на території України, — Податковий кодекс України (ПКУ), в підпункті є) п. 1 ст. 176 якого сказано, що якщо фізична особа протягом календарного року на території України отримує дохід від двох та більше податкових агентів, вона повинна подати податкову декларацію. Тому якщо автор вирішить працювати напряму з театрами, то він муситиме або щомісяця вести облік нарахованого йому всіма користувачами роялті, або після спливу календарного року запитувати у всіх користувачів такі відомості. До 1 травня наступного року автор зобов’язаний подати декларацію в податкову інспекцію у тому випадку, якщо така сума протягом року склала понад 120 мінімальних заробітних плат (з 1 січня 2013 року ця сума дорівнює 137 640 грн.). Якщо автор упустить якийсь момент, податкова інспекція має право накласти на такого автора штраф у розмірі 15-17% податку на доходи фізичних осіб (ПДФО).
Якщо український автор передає свої майнові права в управління організації колективного управління (ОКУ), тоді все відбувається за аналогією взаємовідносин (як зараз) з Державним підприємством «Українське агентство авторських і суміжних прав» (ДП «УААСП» або будь-якою іншою ОКУ. Якщо це буде одна ОКУ, то збір інформації значно спрощується, оскільки на початку наступного року ОКУ сама надасть автору особовий рахунок, за яким вона працює з автором, але в такому разі автор змушений буде сплатити ОКУ так звану консультаційну винагороду.
Не слід забувати також і про те, що, на жаль, наше законодавство написане так, що роялті не входить до нарахування пенсії, тому автори залишаються частково обділеними під час нарахування пенсії. Наразі в законодавстві про пенсійне забезпечення чітко прописано, що лише ті доходи, з яких стягується і на які нараховується так званий єдиний соціальний збір на пенсійне забезпечення, входять у пенсію.

 

Частина 2
Стосовно службового твору
Багато працівників театрів є одночасно і авторами, і пишуть службові твори. Для того, щоб бухгалтерія театру могла розрахуватись за такий службовий твір, необхідно обов’язково прописати в трудовому договорі, що у конкретного автора чи працівника є обов’язок — написати такий твір. Акцентую увагу на тому, що тут повинен чітко спрацювати тандем «бухгалтерія-юристи», оскільки за створення службового твору автор отримуватиме надбавку до зарплати, яка обкладатиметься єдиним внеском і входитиме до пенсійного забезпечення, а ось роялті за використання твору — окреме оподаткування, пенсійний внесок з нього стягуватись не буде, і до пенсії не зараховуватиметься. Тому перед бухгалтерами стоїть завдання: вони вважатимуться податковими агентами, оскільки вони виплачуватимуть і роялті, і зарплату, і їм треба буде чітко розподілити бази і для 15%, і для 17%, але не плутати їх із загальним доходом по зарплаті. До податкової інспекції бухгалтерії театру слід подати квартальну декларацію з двома кодами — 101 (заплата за створення службового твору) і 103 (роялті за використання), для чого, швидше за все, необхідно буде допрацювати програмне забезпечення. Штрафи за несвоєчасне або неправильне подання звітності не маленькі — перший раз 520 грн., за повторне порушення протягом року 1040 грн.
Із практики наших російських колег: у них за законодавством всі майнові права на службовий твір протягом 3 років належать роботодавцю, тому що саме він витратив гроші на постановку, на оплату цього твору. І якщо після спливу трьох років цей твір продовжує користуватись популярністю, тобто якщо театр його використовує, тільки тоді починає нараховуватись роялті автору. У нас ця норма не прописана і роялті за використання обов’язково має нараховуватись одразу. Документ, який регулює нарахування роялті в Україні, — це Постанова Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. № 72 «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права і суміжних прав» (Постанова), про яку також не варто забувати. За використання твору театр повинен нараховувати роялті в розмірі не менше мінімальних ставок, визначених Постановою.
Якщо театр працює з автором напряму або через ОКУ
Коли театр нараховує і виплачує автору напряму роялті за використання його творів, це хороша міжнародна і, як виявляється на сьогодні, правильна практика в Україні, тому що театр застрахований від перевірок контрольно-ревізійного управління, маючи на руках пряму ліцензійну угоду з автором. Але ще раз варто підкреслити: слід дуже чітко прописувати в угодах всі пункти — чим володіє театр, чим володіє автор, якими нормами послуговується театр, коли і скільки перераховує грошей автору тощо.
Якщо театр працює із зовнішніми авторами, то обов’язково має бути підписана ліцензійна угода, а бухгалтерії слід пам’ятати, що стосовно такого автора театр є податковим агентом і відповідальність за повноту стягнення ПДФО лягає на театр (окрім цього потрібно буде контролювати виконання договірних відносин і перераховувати кожному автору роялті, враховуючи обраний ним спосіб отримання: через банк, пошту, касу).
Якщо автор є працівником і автором одночасно, тоді театр вважається податковим агентом для цього автора і в такому разі бухгалтерія відповідає за повноту нарахування, своєчасне стягнення та перерахування всіх податків за цього автора.
В ситуації, коли театри працюють за ліцензійними угодами з ОКУ, нічого не зміниться — все залишиться так само, як і було раніше в правовідносинах із ДП «УААСП». Однак якщо (у разі ліквідації ДП «УААСП») буде декілька ОКУ з управління майновими правами в сфері «великих форм», це, звичайно ж, створить ряд труднощів для театрів (адже треба знати, куди подавати прем’єрні довідки, де дізнаватись про фінансові умови щодо іноземних авторів тощо). Скрізь у цивілізованому світі існує такий порядок, за якого на території однієї країни не може існувати декілька ОКУ з однаковими напрямками діяльності.

 

Частина 3
Взаємовідносини з іноземцями
З іноземцями театри можуть діяти так само, як і з вітчизняними авторами: відносини з фізичними особами і напряму з представництвом автора. Якщо театр працює напряму з іноземними правовласниками, то обов’язковою є наявність ліцензійної угоди з іноземним автором (або його представником). Часто в таких угодах з боку авторів висувається вимога сплати валютного авансового платежу (або паушального платежу), а це породжує проблемні ситуації з казначейством (оскільки такий платіж означає тривалого дебітора, до того ж, це валюта). За всіма такими угодами необхідно вести облік (у розрізі сплачених авансів, переказу накопиченої суми для перерахування на валюту, курсових різниць тощо). Для всього цього, знову ж таки, необхідна плодотворна співпраця бухгалтерії та юристів театру, особливо стосовно паушального платежу та авансу, оскільки театру в такому разі потрібно буде подавати до казначейства ще й фінансовий звіт, у якому категорично не допускається дебіторська заборгованість, а за ліцензійними угодами з іноземними авторами вона у театрів точно буде. Плюс українське валютне законодавство регулює відтік грошей за межі України і контроль над цим процесом. Відповідно до нашого законодавства з валютного регулювання всі валютні перекази за межі України протягом 180 календарних днів з моменту перерахування мають бути підтверджені відповідними документами про фактичне використання цих коштів. Тому якщо сплачений паушальний платіж чи велика сума авансу, його рідко коли реально можна підтвердити фактичними нарахуваннями роялті від суми валового збору. Інакше на кожен переказ валютних коштів необхідно отримувати індивідуальну ліцензію Національного банку України.
В ситуації, коли угода про паушальний платіж із автором (правовласником) підписана на рік та більше, а театру необхідно протягом 180 днів закрити цей паушальний платіж (причому, з практики, іноземці завжди просять немаленький аванс), особливих зусиль (варто підкреслити знову) має докласти юрист театру.
Іноземні агентства, які представляють авторів, зацікавлені в тому, щоб платити якомога менше податків, тому, частіше за все, наполягають на застосуванні довідки про статус резидента іншої країни (яка обов’язково має бути або апостильована, або пройти консульську легалізацію). До того ж, дану довідку потрібно перекласти українською мовою і нотаріально завірити. П.2 ст.160 ПКУ встановлено, що із суми доходів юридичних осіб — нерезидентів, і за їхній рахунок резидент України повинен стягнути податок за ставкою 15%, якщо ж положеннями чинних в Україні міжнародних угод із країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, передбачені інші ставки оподаткування, застосовуються саме вони. Ст. 103 ПКУ детально описує порядок застосування міжнародних угод України щодо ухилення від подвійного оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України.
Відповідальність за повноту та своєчасність перерахування податку до бюджету несе платник, котрий здійснює виплату нерезиденту (п. 8 ст. 152 ПКУ). Податок сплачується до бюджету під час таких виплат.
Крім того, про переказані суми доходів юридичним особам — нерезидентам, і про стягнуті суми податків необхідно звітувати до податкової інспекції. До 2013 року таким звітом був додаток ПН до декларації з податку на прибуток підприємства, хоча нині існують неоднозначні трактування різними податковими інспекціями цього питання.
Якщо театр є платником податку на прибуток, то у разі підписання прямих угод з іноземними правовласниками (згідно з нормою, описаною у ст. 140 ПКУ) він не може включати нараховане роялті на користь нерезидента в склад валових затрат.
Якщо у театру ліцензійна угода з фізичною особою — нерезидентом, тоді бухгалтерія під час переказу валюти повинна стягнути ПДФО (за ставкою 15 і 17%) та відслідковувати щомісячний нарахований дохід такої фізичної особи за згаданими вище ставками, а після завершення року взяти в податковій інспекції за місцем своєї реєстрації довідку про підтвердження стягнутої суми податку (за встановленою формою), подавши від імені іноземця заяву до Державної податкової служби України.
Якщо фізична особа — нерезидент, захоче зменшити свій податок, театр, як її представник на території України, за затвердженою формою муситиме подати до податкової інспекції заяву на отримання довідки і надіслати цю довідку іноземцю за кордон.

 

Ось, мабуть, і все, на чому автор хотіла акцентувати увагу читачів, і добре, якщо у даній статті хтось віднайде відповіді на ті запитання, які його хвилюють. Одне зрозуміло всім, що нині назріла гостра необхідність внесення змін до українського законодавства, яке регулює авторське право. Залишається лише чекати подальших кроків, які зроблять наші законодавці, і дай їм Бог мудрості «розрулити» ситуацію в сфері інтелектуальної власності.


Наталя Домот. Спеціаліст з фінансово-економічних питань, бухгалтер, консультант ВГО «Всеукраїнська Ліга Авторів», м. Київ

ЧИТАЙТЕ ДАЛЕЕ: 

Яким є насправді Інтернет-піратство в Україні?

Фев
25

Як ми вже не раз відзначали — все, що ми знаємо про медіа-піратство, як правило, обмежується дослідженнями, які субсидують зацікавлені галузі, такі як музична індустрія, кіновиробництво і прокат, а IT-індустрія, природно, для власних потреб. Тому результати галузевих досліджень викликають законну недовіру.