Проблематика національного домену верхнього рівня та можливі шляхи державного регулювання. Всі «за» і «проти»

Аватар пользователя Лига Авторов

Предлагаемая статья была опубликована в ноябрьском номере журнала "Интеллектуальная собственность". Цель публикации в нашем интернет-издании: предложение обсудить содержимое, учитывая всевозможные "За" и "Против". Тема: принудительное государственное администрирование доменов первого уровня в Украине.

Станом на сьогоднішній день стрімко зростає роль мережі Інтернет, як глобального та соціального інструменту. У ході розвитку Інтернету доменні імена стали одним із ключових елементів ідентифікації окремих юридичних та фізичних осіб у всесвітній мережі. На сьогодні жодна компанія, яка зай¬мається підприємницькою діяльністю та зацікавлена в популяризації власного бренду на ринку, не може обійтися без власного веб-сайту. Існування веб-сайту та його функціонування як передумови для доступу до інформації про компанію в інформаційному ресурсі трансформувалися в один із активів підприємства.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" від 15.12.1993 року № 3689-ХІІ "доменне ім’я" – це ім’я, що використовується для адресації комп’ютерів і ресурсів в Інтернеті. Користувач мережі Інтернет вводить в браузері доменне ім’я – своєрідний ідентифікатор веб-сторінки, яка місить необхідну для нього інформацію.
Згідно з даними, отриманими з ресурсу http://www.verisigninc.com/ru_RU/why-verisign/research-trends/domain-nam... в світі зареєстровано більше 240 млн. доменних імен, з яких в Україні зареєстровано більш ніж 700 тисяч – згідно з даними, отриманими з ресурсу https://hostmaster.ua/UAstat/?today.


Враховуючи постійно зростаючу кількість Інтернет-користувачів, доменні імена набувають все більшу цінність для тих, хто розміщує інформацію у всесвітній мережі, і тому кількість доменних спорів у світі постійно збільшується.

В Україні набула поширення практика так званого кіберсквотингу – зловмисного захоплення фізичними або юридичними особами доменних імен з метою подальшої "передачі" відповідної реєстрації доменного імені за певну винагороду або з метою отримання неправомірних переваг у конкуренції внаслідок незаконного використання фірмових найменувань відомих компаній та їх торговельних марок, прізвищ відомих людей без їхньої згоди. При цьому реєстрація доменних імен у доменах верхнього рівня є найбільш привабливою для порушників з точки зору легкості ідентифікації такого домену в мережі Інтернет. На сьогоднішній день, існують цілі компанії, котрі займаються захопленням доменних імен (cybersquatters - укр. переклад "хаппери").


На відміну від законодавства з товарних знаків, доменні імена мають режим вільної реєстрації за правилом першості. Відтак, сучасна система реєстрації доменних імен породжує певні суперечності у сфері охорони прав інтелектуальної власності, оскільки з двох компаній, які законно використовують однакові торговельні знаки щодо різних класів товарів та послуг, лише одна може зареєструвати доменне ім’я, що відповідає її торговельній марці, тоді як інша компанія змушена обирати інше доменне ім’я. Чим і користуються кіберсквотери.


В Україні судова практика у сфері доменних спорів залишається найпоширенішим видом вирішення такого роду спорів, витісняючи альтернативні методи вирішення спорів, які набули значної популярності в світі. На сьогодні Єдиний державний реєстр судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua/) налічує понад 100 судових рішень, які стосуються доменних спорів. Судова практика свідчить про те, що подібні судові процеси є дуже затратними як з точки зору часу, так і коштів. Тож для уникнення судового розгляду спору в Україні власники прав на торговельні марки намагаються врегулювати питання позасудовим шляхом, пристосувавши з цією метою практику надіслання попереджувальних листів реєстрантам, реєстраторам доменних імен.

Беручи до уваги складність та значний бюджет боротьби з кіберсквотерством судовим шляхом у всьому світі, Корпорація Інтернету з питань реєстрації імен і нумерації (ICANN) на основі рекомендацій Всесвітньої організації інтелектуальної власності (WIPO) прийняла Єдину політику розгляду спорів стосовно доменних імен (The Uniform Domain Name Dispute Resolution Policy (UDRP) та Правила до Єдиної політики.

Відповідно до UDRP, була встановлена уніфікована та обов’язкова система адміністративного врегулювання спорів, пов’язаних з кіберсквотингом на основі призначення WIPO "нейтральних" експертів з розгляду справ та винесення рішень щодо передачі або анулювання доменних імен. Важливим моментом стало також надання WIPO доступу до бази даних у режимі он-лайн для попередньої звірки на предмет відповідності чи невідповідності певної назви домену товарному знаку.

UDRP були затверджені 24.10.1999 і вступили в силу 01.01.2000. Текст правил включається в зміст договору про реєстрацію доменного імені і таким чином суб’єкт, який реєструє доменне ім’я автоматично погоджується із застосуванням адміністративної процедури під час вирішення спору.

Діючий під егідою WIPO, Центр посередництва і арбітражу (ЦПА, Arbitration and Mediation Center), який був створений з метою вирішення спорів, які виникають у зв’язку із зловмисною реєстрацією доменних імен, що є ідентичними з зареєстрованими або ж загальновідомими товарними знаками, отримав першу заяву про доменний конфлікт 2 листопада 1999 року. Процедура доменного арбітражу прийнята всіма реєстраторами в доменах рівня "com", "net", "org", а також адміністраторами багатьох національних доменів верхнього рівня. ЦПА розробив власну практику в доменних спорах.

У випадку виникнення доменних спорів, особливості захисту порушених прав залежатимуть від виду публічного домену, в якому зареєстровано доменне ім’я. Так, для вирішення спорів щодо доменного імені .com або .org можливо застосовувати спеціальні процедури, передбачені UDRP. Якщо ж йдеться про домен .ua, то застосовуються відповідні Правила домену .ua, оскільки зона .ua не приєднана до UDRP, законодавство України не зобов’язує сторони застосовувати UDRP перед судовим розглядом, що унеможливлює використання зазначеної альтернативної процедури у доменних спорах в цій зоні. Тому для швидкого та ефективного вирішення спорів, на нашу думку, доцільно перейняти міжнародний досвід та приєднатись зоною доменних імен .ua до адміністративних процедур, прийнятих в межах правил UDRP.

В умовах сьогодення в Україні найпоширенішим інструментом вирішення спорів щодо доменних імен залишається звернення до суду.
Враховуючи те, що кількість доменних конфліктів в Україні не зменшується та світовий досвід в галузі Інтернету збагачується новими процесами, потрібно бути готовим до боротьби з все новими порушеннями в цій сфері. Ситуацію ускладнює відсутність детальної законодавчої регламентації реєстрації доменних імен в Україні, також не вистачає узагальнення практики вищими судовими інстанціями, наприклад, доповнення відповідними положеннями Рекомендацій Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом права інтелектуальної власності" від 10.06.2004 № 04-5/1107.

Доменні спори в Україні найчастіше виникають із приводу захисту прав на торговельну марку та комерційне найменування.
Вимоги, які висуваються під час судового розгляду такого роду спорів, складають, зокрема, визнання дій особи щодо реєстрації та користування доменним ім’ям незаконними, припинення делегування доменного імені, в якому використовується охоронювана законом торговельна марка чи комерційне найменування, а також перереєстрація доменного імені на особу, яка має право його використовувати.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на чинне законодавство України, а також, залежно від виду доменного імені, на Правила домену .UA, Регламент реєстрації доменних імен в домені .COM.UA, а також Регламент реєстрації доменних імен в домені .KIEV.UA, розроблені ТОВ "Хостмайстер".
На сьогодні не до кінця зрозуміла правова природа зазначених вище документів ТОВ "Хостмайстер", адже суди дають їм різну правову характеристику.
Зокрема, Київський апеляційний господарський суд у Постанові від 21.01.2009 року № 12/82 застосував Правила домену .UA як звичай:
"Пунктом 1.2 Правил домену .UA визначено, що дані Правила розроблені адміністратором домену .UA з дотриманням чинних правил ІСANN (RFC#1591, ICP-1), з урахуванням рекомендацій ICANN, CENTR, US DoC, WIPO, а також міжнародного досвіду, та є умовами надання адміністратором домену .UA третім особам послуг з адміністрування та технічного супроводу домену .UA.
Тому, дані Правила як джерело права є звичаєм, а саме правилом поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин (аб. 2 ч. 1 ст. 7 Цивільного кодексу України)".


Таку характеристику Правилам домену .UA було надано низкою інших судових рішень.
Однак Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.10.2011 року № 20/296 Правила домену .UA були застосовані в силу того, що вони є частиною договору:

"Оскільки Правила домену .UA є загальнодоступними у мережі Інтернет (а відповідачем-2 не надано суду належним чином засвідченої копії таких Правил, посилаючись на відсутність їх оригіналу), суд вважав за необхідне отримати вказані Правила із мережі Інтернет. При цьому суд зазначає, що на Правилах міститься знак охорони авторського права: латинська літера "c",обведена колом, - ©; ім'я особи, яка має авторське право ТОВ «Хостмайстер»; рік першої публікації – 2004 р.

Як вбачається із п. 1.3 Правил домену .UA, такі Правила є невід’ємною частиною договорів, які укладаються адміністратором домену .UA, з приводу делегування та адміністрування доменних імен в домені .UA та конкретизують права і обов’язки сторін таких договорів.

Таким чином, Правила домену .UA є додатком до договорів, які укладаються адміністратором домену .UA і конкретизують права та обов’язки сторін таких договорів. Відповідно, Правила домену .UA як додаток до договору, є обов’язковими до застосування сторонами відповідних договірних відносин та не розповсюджують свою дію на осіб, які не є сторонами договору, відповідно, не породжують для них певні права та обов’язки".


Таким чином, на сьогодні правовий статус Правил домену.UA не визначений, адже судова практика надає цьому документу різну правову оцінку: як договору і як правовому звичаю.

Також згідно із інформацією, розміщеною на сайті ТОВ "Хостмайстер" (https://hostmaster.ua/policy/?ua) Правила домену UA (регламент домену UA) не є (в термінах українського законодавства): нормативно-правовим документом, який встановлює права та обов’язки третіх осіб; документом, який встановлює правовідносини між особами; а є частиною договорів, укладених тільки між Адміністратором домена.UA і реєстраторами доменних імен. Будь-які правовідносини, які виникають у зв’язку зі створенням, використанням, і т.д. доменних імен (в тому числі в домені. UA) регулюються відповідним українським та міжнародним законодавством. Зокрема, положеннями законодавства, які регулюють правовідносини, пов’язані з телекомунікаціями та захистом персональних даних.
Тобто, Правила домену UA, які по суті зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, не є нормативно-правовим документом.

Слід зазначити, що згідно із Указом Президента України від 03.10.1992 № 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

З огляду на ситуацію, яка існує станом на сьогоднішній день в Україні через відсутність належної нормативно-правової бази, з метою врегулювання взаємодії між ICANN, Урядом України та адміністратором національного домену верхнього рівня, необхідно привести національне законодавство у відповідність до Принципів  адміністрування та делегування доменів верхнього рівня кодів країн Міжурядового консультативного комітету  Всесвітньої  корпорації з  призначення доменних імен та номерів (GAC ICANN) від 23.02.2000 (далі – Принципи), відповідно до яких:
найвища влада державної політики стосовно доменів верхнього рівня належить уряду або органові державної влади (п.4.4);
роллю  відповідного   уряду   або   органу   державної   влади   є гарантування,  що  адміністрування  домену  верхнього  рівня  коду країни здійснюється в громадських інтересах з  урахуванням  питань державної політики та відповідних нормативно-правових актів (п.5.1);

уряди  або   органи державної  влади  підтримують  найвищу  владу  державної  політики стосовно їхніх відповідних доменів верхнього рівня кодів країн  та повинні  гарантувати,  що  управління  ними здійснюється згідно із цілями внутрішньої державної політики, нормативно-правових актів, міжнародного права та застосовуваних міжнародних конвенцій (п.5.2);
відповідний  уряд  або орган державної влади повинні повідомляти ICANN про будь-яку взаємодію між ними та уповноваженою адміністрацією,  визначаючи умови призначення та (або) виконання уповноваженою адміністрацією її ролі та управління делегуванням (п.8.1);

управління доменом верхнього рівня коду країни та його адміністрування підпорядковано найвищий владі відповідного уряду або органу державної влади й повинно погоджуватися з відповідними національними нормативно-правовими актами, міжнародним законодавством та міжнародними конвенціями (п.9.1.3).

Запровадження державного регулювання відносин стосовно адміністрування національних доменів верхнього рівня, реєстрації доменних імен в Україні, вирішення доменних спорів тощо з урахуванням рекомендацій ICANN, CENTR, US DoC, WIPO, а також міжнародного досвіду сприятиме розвитку України та усуненню прогалин, невизначеності.

Слід зазначити, що єдиним офіційним українським представником – членом Державної консультативної ради (GAC – Governmental Advisory Committee) при ICANN (http://gac.icann.org/gac-representatives), інформація про якого міститься і досі на офіційному сайті ICANN,  числиться Ігор Рубан, голова колишнього Державного комітету інформатизації України, незважаючи на те, що він звільнився з цієї посади понад три роки тому. Таким чином, актуальним також є питання визначення офіційного українського представника у Державній консультативній раді (GAC) при ICANN та оновлення зазначених даних.

Але питання що ми спробували розглянути в даній статті стосуються лише частини тих проблем які виникають з неузгодженістю існуючих правил, які мають відношення не тільки до інтересів господарюючих суб’єктів та користувачів, але і до інтересів Держави.

На міжнародному рівні, питання що ставлять стосовно керування Інтернетом, звучать ще біль радикально. Про свою незгоду з «монополією» ICANN вже давно висловлювали такі країни, як Росія, Китай, Бразилія, Туркменія, Нігерія, Сирія та ряд інших. Питання що піднімаються цими державами, взагалі стосуються можливості передачі керування Інтернетом в підпорядкування організації, що перебуває у ведені ООН – наприклад, Міжнародного союзу електрозв'язку (МСЕ).

Саме цим питанням буде присвячена міжнародна конференція, що буде проходити 3 по 14 грудня 2012 року в Дубаї. На конференції планується, розширити сферу регулювання МСЕ та переглянути Міжнародні регламенти електрозв'язку. Усі держави-учасники МСЭ пропонується наділити правом брати участь у керуванні Інтернетом і регулювати свій національний сегмент Мережі. Крім того, кожна країна повинна мати можливість регулювати на своїй території компанії, що надають доступ у мережу, трафік і розподіл доменних імен.


Автором данной статьи является Сосновский Николай Александрович.
 

ЧИТАЙТЕ ДАЛЕЕ: 

Защита видео контента и легальные модели его распространения в сети Интернет

Дек
17

13 декабря в Пресс-центре Информационного агентства ЛІГАБізнесІнформ (Киев, ул. Шамрыло, 23) состоялся круглый стол "Защита видео контента и легальные модели его распространения в сети Интернет". Организатором мероприятия выступили "Украинская Антипиратская Ассоциация" совместно с "Интернет Копирайт менеджент".


Защита видео контента и легальные модели его распространения в сети И